Вітаю Вас, Гість
Головна » 2013 » Серпень » 6 » "Світло віри в моєму житті"
00:44
"Світло віри в моєму житті"
З 15 по 27 липня на парафії Свв. Володимира та Ольги проходив вже тринадцятий традиційний літній табір для дітей «Веселі канікули», який щорічно організовує молодіжна припарафіяльна спільнота «Аніматори ВІО». Оскільки цей 2013 рік проголошений роком віри, то й гасло табору було співзвучним: «Світло віри в моєму житті». У таборі загалом взяли участь 25 аніматорів, які й успішно виконали роль юних вихователів, та 200 дітей, які були поділені на 10 команд: шість команд  дітей віком від 6 до 9 років і чотири команди дітей віком 10-14 років. А про те, як загалом виглядав розпорядок дня й чого ми старалися навчити дітей розкажуть нам аніматори Оля та Андрій.

 -Темою табору було світло віри в моєму житті. Що ви хотіли донести таким гаслом  до дітей? 

Оля: Кожного дня ми мали свою окрему тему дня, де розглядали життя, вчинки та прояви віри різних святих, зокрема Бога Отця,  пророків Самуїла та Іллі, Пресвятої Богородиці, святих Миколая Чарнецького і Омеляна Ковча, а також говорили про те, як можемо ми своїми добрими вчинками виявляти віру в Бога. Ми надіємося, що ті діти в майбутньому стануть справжніми воїнами Христа й своєю живою вірою навернуть не одне мертве серце до Ісуса Христа. 

Андрій: Ми цією темою хотіли донести дітям те, що їхня віра не повинна бути лишень на духовному рівні, а й в кожному щоденному житті, оскільки віра без вчинків мертва. Ми пояснювали також віру різних святих, а саме як вони поступали в тій чи іншій ситуації, щоб діти розуміли, що Господь завжди поруч і ніколи їх не покине.   

 - А як загалом виглядав розпорядок дня?

Оля: Кожен день був по своєму особливий. Розпорядок звичайного дня табору виглядав наступним чином : всі діти збирались біля церкви й бавилися спільні ігри. Та для аніматора день починався на годину раніше, ранковою Літургією. Потім усі йшли до залу, де відбувалася своя програма: пісні, банси (танці-руханки), сценка й пояснення теми дня зі священиком. Далі ми розходилися по шкільних стадіонах й, маючи велику сумку з іграми, бавилися. У відведений час разом обідали і виконували практичне завдання. Після обіду половина табору мала "велику гру", а решта – гуртки. І після цього всі знов йшли до залу й після спільної молитви поспішали додому.

Андрій: Як завжди в нас день починався з молитви, а опісля ми співали, танцювали на прославу Бога. Після цього ми розходилися по командах на різні школи, і там мали вільний час, катехизацію, практичне завдання і можливість пізнати кожну дитину краще. О 15:00 год. команди розходилися на гуртки або великі ігри. На гуртках діти робили відкритки з макаронів, а також відкритки за технікою «квілінг», плели браслети, розмальовували фігурки, робили пап’є-маше; а на великих іграх кожна команда як один механізм мала пройти певні завдання, щоб отримати бали. Після цього всього ми питали  дітей як їм день, що вони зрозуміли з катехизації і завершували день також молитвою.

 - Чи тяжко бути аніматором? Чи вдається знайти спільну мову в кожною дитиною? 

Оля: Чи тяжко? Чесно не знаю, адже ніколи над цим і не задумувалась. Просто йшла до дітей, й все. Чи плакала? - Плакала. Висипалась? - Не висипалась.  Мама сварила, що до ночі готую декорації чи практичне завдання на катехизацію. Але зранку все якось забувалося - коли підходила до церкви й ще здалеку чула своє ім’я; коли казали "я теж стану аніматором " або "на наступний рік я до тебе в команду"; коли бачу, як дитина справді виправляється й з шибеника стає найкращим помічником й просто вірним другом. Дрібничка, але приємно.

Андрій: Аніматором бути не важко, набагато важче виправдати довіру батьків, які віддають нам у руки те найдорожче, що в них є, тобто їхніх дітей. Ми відчуваємо на собі велику відповідальність, і наше завдання стати для цих дітей другом, щоб вони змогли довіритися нам і слухати впродовж дня. Звісно не завжди вдається знаходити спільну мову з кожною дитиною, оскільки характери у всіх різні, і важко зрозуміти, чому вони зробили цей чи інший вчинок. Хоча пізніше ти пізнаєш кожну дитину набагато краще і вже знаєш, як потрібно з нею бавитися, як пояснювати, що можна, а що ні. 

А про враження від табору нам розкажуть їхні учасники: Святослав та Павло. 

Святослав: Мої враження від табору просто  «суперові»,  тому що на «Веселих канікулах»  я побачив своїх старих друзів і найшов дуже багато нових. Найбільше мені сподобалися великі ігри, а особливо «Квест», на якому ми шукали різні місця, а також «Скарби», де ми придумували різні тактики, щоб виграти. Я радий, що ви придумали такі захопливі ігри! 

Павло: Враження про табір залишаться в мене назавжди! Найбільше мені сподобалися великі ігри, гуртки та аніматори, бо вони дуже добрі, веселі та класні. Я із задоволенням прийду на табір на наступний рік. I LOVE «Веселі канікули» ! 

Табір добіг до кінця, але ніколи не згасне та дружба, яка зараз скріплює серця маленьких дітей та вже таких старших аніматорів. Ми не сумуємо, бо знаємо, що посіяне нами добре зерно обов’язково дасть свій врожай гідних вчинків та проявиться у справжній живій християнській вірі! 

А ви, наші маленькі воїни Христа, не забувайте про щотижневі суботні ораторії, які розпочнуться вже з жовтня місяця, де ми знову зможемо гарно забавлятися і скріплювати нашу віру новими знаннями про Бога. Ми вас чекатимемо!!!  

Матеріал подав отець Богдан Калатин, директор катехитичної школи ім. бл. Миколая Чарнецького







Переглядів: 943 | Додав: Vadum | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

УГКЦ Храм Свв. Володимира і Ольги © 2017