Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Грудень » 21 » Відійшов до вічності воїн АТО Андрій Лучечко
15:47
Відійшов до вічності воїн АТО Андрій Лучечко

«більшої  любові ніхто не має, як хто віддає 

свою душу за своїх друзів» (Ів. 15, 13)

 

25 листопада 2014 р. з запаленими свічками та квітами, схиливши голови, під звуки церковних дзвонів зустрічали віряни тіло загиблого парафіянина Андрія Лучечка (29.12.1973 р. – 14.11.2014 р.) у храмі Свв. Володимира і Ольги (вул. Симоненка, 5). З  липня він перебував у зоні АТО. Служив у 34-й окремій механізованій бригаді.

О 19.30 год. відбувся парастас за Героєм. Опісля, церковний хор виконав тужливу пісню «Пливе кача по Тисині», яка вже стала реквіємом- прощанням за загиблими Героями революції Гідності, та інші патріотичні твори.

В останню дорогу проводжали Андрія у середу, 26 листопада (об 11.00 у нашому храмі розпочалось Богослужіння; об 11.30– переїзд до будинку на вул. Пулюя, де мешкав Андрій; о 12.00 тіло привезли до Храму святих апостолів Петра і Павла, де о 12.30 відбувся чин похорону загиблого; о 13.00 год. – переїзд на Личаківське кладовище та похорон на Полі почесних поховань №76.) У похоронній процесії брали участь курсанти і військовослужбовці Академії сухопутних військ, а також духовий оркестр.

Проповідь пароха о.м.Богдана Чабана під-час похорону:

«Дорога родино, і вірні нашого храму, які зібралися сьогодні на проведення похоронного обряду, на    молитву з приводу відходу до вічності воїна АТО Андрія. Це для вас родино, всіх присутніх і нашої      парафії день траурний, день смутку,  день болю серця.

Наша українська держава переживає велику тривогу з приводу війни, яку розв’язала агресивна           Москва. Кращі наші сини захищають нашу незалежність, проливають кров за кращу долю народу. Бог дав нам у володіння землю, на якій ми живемо і це наш святий обов’язок - боронити її від загарбників.

Андрій  відчував у свому серці цей  святий обов’язок  поповнити ряди воїнів, які обороняють наш  народ від  нового  поневолення   і  нетерпеливо чекав повістки в армію. Він казав: молодші вмирають, кров  проливають  за Україну  і  я також  хочу бути  учасником збройної  боротьби з ворогом. Питав у своєї матері, чи вона не заховала повістки.

Каже Святе Писання, що «більшої  любові ніхто не має, як хто віддає свою душу за своїх друзів» (Ів. 15, 13). Хоч  яке цінне наше життя, коли є така потреба, коли лютий ворог хоче позбавити нас волі - то треба підніматися на той великий подвиг.

Сумуємо, оплакуємо його відхід до вічності, але він наш Герой, в його серці палала любов до рідного  народу, рідної землі. Він вже у потойбічному світі закликає нас не бути байдужими, не боятися ворога,  дати відсіч всім ворожим затіям, бути патріотами рідної землі.

Кожного року, в день проголошення незалежності ми дякували Богові за Його великий дар, але кожний з  нас має стати справжнім будівничим нової держави і в разі потреби - її оборонцем.

Господь Бог нагороджує людину великими дарами, але тих, які віру берегли, волю Божу виконували,  палали любов’ю до Бога, своєї родини і свого народу – чекає велика нагорода у потойбічному світі.

Вічна пам'ять нашому Героєві, оборонцеві нашої Батьківщини, Андрію!  Амінь!" 

Більше фотографій тут

 

Переглядів: 979 | Додав: Vadum | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

УГКЦ Храм Свв. Володимира і Ольги © 2017